6 Стилів Лідерства, Про Які Вам Потрібно Знати

Read more about проджект менеджер обовязки here.

Що ж стосується промислового виробництва, то тут правильне якраз зворотне. Упор на процес виробництва оцінюється в цій сфері як більш правильний і ефективний. Крім того, з’ясувалося, що при управлінні за другим принципом (увага на виробництво) рівень трав­матизму, захворювань, прогулів значно вище, ніж при іншому підході до управління. Однак у колективах, де відсутня чітка структура і згуртованість, застосування твердого стилю управління є тільки позитивним фактором.

• Як видно з прикладів, розглянутий вид керівництва з успіхом застосовується в творчих і креативних сферах діяльності.
• Різні класифікації стилів управління доповнюються й іншими різновидами стилів, які в результаті є змішаними або проміжко-вими між основними стилями.
• • Директивний стиль (авторитарний); • Демократичний стиль (колегіальний); • Ліберальний стиль (попустітельскій або анархічний).
• Головна мета – довгостроковий професійний розвиток працівників.
• Філдер думав, що ці три фактори в комбінації можуть дати в позитив­ному значенні образ ідеального керівника.

Тиск з боку керівника необхідний для досягнення цілей організації, суворе управління підлеглими і приватний контроль над ними неминучі. Авторитарний стиль керівництва — це сукупність різних управлінських заходів впливу на підлеглих, які базуються на жорсткому авторитеті керівника. Для цього стилю характерні жорсткість, безкомпромісність, коли віддаються начальством накази і розпорядження не підлягають критиці, від підлеглих не приймаються заперечення і їхня думка не враховується. Автократичне лідерство, яке також називають авторитарним лідерством, дає контроль над усіма рішеннями одній людині за мінімальної участі інших або взагалі без неї.

Можливо це тому, що вони або повністю занурені в роботу або просто за психологічною натурою потайливі люди. Заохочення від таких людей серед колективу — величезний успіх, але навіть він не врятує колишнього найкращого працівника від покарання у разі провини. Стиль керівництва – спосіб, система методів впливу управлінця на підлеглих.

Ну, а що робити, якщо начальник — тиран, читайте в нашій статті. Керівник зобов’язаний забезпечувати чітку координацію між різними підрозділами організації, залучати до цього процесу підлеглих, пояснюва­ти, наскільки важлива для виробництва чітка координація робіт. Керівник наголошує на важливості кожного з виконуваних доручень, пояснює загальне завдання, дає оцінку швидкості виконання кожного з зав­дань, забезпечує надійний зворотний зв’язок. Керівник доводить до відома підлеглих їхні обов’язки і ступінь відпо­відальності, пояснює правила, норми поведінки і роботи в даній органі­зації, дає їм зрозуміти, чого конкретно він хоче від кожного з них. Інше дослідження на ту ж тему було проведено Фредом Філдером.

Особиста відповідальність керівника за прийняття і реалізацію управлінських рішень. Загальна модель дій лідерів, яка їх сприймають співробітники, називається стилем лідерства. Він відображає філософію, навички та погляди лідерів на практиці. Наприклад, уявіть, що король Атлантиди був лідером laissez-faire і доручив групі громадян захистити місто від цунамі, що насувається. Група розділилася на краще рішення, і оскільки король ніколи не втручався і не приймав рішення, ніяких укріплень не було, місто було втрачено, а історія була зроблена. Бюрократичні лідери неухильно дотримуються правил і стежать за тим, щоб їх люди точно дотримувалися процедур.

Демократичний посібник характеризується децентралізацією влади. Керівник-демократ часто радиться зі своїми співробітниками під час прийняття рішень. Це відбувається не через те, що він чогось не розуміє, управлінець радиться зі своїми підлеглими, тому що вважає, що в такому разі можуть виникнути нові цікаві ідеї та пропозиції, які дозволять у рази покращити результат. Співробітники отримують достатньо інформації, щоб мати повне уявлення про перспективи своєї роботи. При здійсненні контролю керівник вводить елементи колективного самоврядування.

Наступною передумовою для розвитку демократичності є стабільне положення компанії на ринку. В період кризи і нестабільності демократичний підхід до управління трудовими ресурсами малоефективний, проте в стані стабільності авторитарне правління може гальмувати подальший ріст компанії. Плюси і мінуси демократичного стилю управління підштовхують керівника до дозованого його застосування. Сутність, переваги та недоліки стилів керівництва за системами Р. Дві найбільш сильні течії у вивченні процесу керівництва утворилися у середині 40-х років у державному університеті Огайо й університеті Мічига­ну.

Нездатність адаптуватися може не тільки привести до зниження в посаді або звільнення, але також шкодить всій компанії. При цьому авторитарність як риса характеру проявляється не тільки у вирішенні робочих питань, а й особистому житті. Такі люди деспотичні в сім’ї і на роботі, не терплять заперечень і схильні нав’язувати своє бачення світу оточуючим. Стиль 1.1 (слабке управління) — немає тиску на співробітників, немає турботи про них, також слабка турбота про рішення задач менеджменту. Розберемо плюси і мінуси кожного стилю керівництва, щоб знати, в яких ситуаціях і для чого такий стиль підходить.

Іноді команда так захоплюється процесом знайомства, що до виконання завдання справи не доходить. Добросовісніші учасники часто з тривогою оглядаються на всі боки, дивляться на інші команди, захоплені проектом, і запитують, коли ж почнеться робота. Траплялися випадки, коли один із таких добровольців перехоплював управління у призначеного лідера і вимагав виконання завдання.

Керівник може висловити свою вдячність підлеглим у вигляді подарун­ка або грошової премії, або підвищення на посаді, або надання більш спри­ятливих умов роботи, або збільшення часу відпустки тощо. Люди сподіваються на сталість поведінкових дій лідера незалежно від мінливої обстановки. Вони хочуть, щоб лідер завжди був вірний слову, не допускав відхилень від схваленого гру­пою курсу поведінки.

Ви визначаєте роботу та необхідні ролі, створюєте структури, а також плануєте, організуєте та відстежуєте роботу. Використовуючи стиль, орієнтований на людей, ви зосереджуєтеся на організації, підтримці та розвитку членів вашої команди. Такий спільний стиль заохочує добру командну роботу та творчу співпрацю. Ці рамки та стилі лідерства ґрунтуються на кількох різних підходах до лідерства. Ви можете дізнатися більше про ці підходи в нашій статті про основні теорії лідерства.

“М’який” стиль, навпаки, більше орієнтований на самоорганізацію та самоактуалізацію співробітників. При автократичному стилі відбувається виразний поділ на керівника й під­леглих, тих, які командують, і тих, що зобов’язані виконувати накази, розпорядження.

Цей стиль дозволяє керівникам за необхідності пропонувати широкий контроль та керівництво. Керівники, що у процесі, спонукають членів групи брати участь, але за ними залишається останнє слово у процесі прийняття рішень. Члени групи відчувають себе залученими до процесу, стають більш мотивованими та творчими. Демократичні лідери, як правило, змушують послідовників відчувати, що вони є важливою частиною команди, що допомагає зміцнити відданість цілям групи. В 1939 група дослідників на чолі з психологом Куртом Левіном приступила до виявлення різних стилів лідерства.

Теорія “X” заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю. A – професійні навички; Р – персональні характеристики; М – мотивуючі фактори; дуже важлива характеристика; О – немає ніякого значення у створенні образу. Автори кажуть, що цей стиль дуже сильно впливає на корпоративну культуру.

Проведені в даній роботі дослідження показали, що при управлінні організацією, керівникам неможливо використати тільки один стиль керівництва, що устоявся. Вони схильні постійно вносити зміни в що склався вже стиль, відповідно до навколишньої дійсності. У цей час, керівнику необхідно приділяти більше уваги людським відносинам всередині колективу. Постійні зміни в сучасному суспільстві вимушують завжди бути готовим до проведення реформ в області управління організацією і виробництва.

Головна роль у виборі стилю управління завжди відводиться суб’єктивним ставленням керівника до колективу, можливості адекватно оцінити вплив на працівників за допомогою обраних методів. Але навіть в умовах повної стабільності можливі помилки, які, як правило, позначаються в першу чергу на продуктивності праці. У зв’язку з цим можна підкреслити, що питання вибору стилю управління для керівника – це завдання, що вимагає першочергового рішення.

Термін іноді описує людину без офіційного визнання лідером. Давайте подивимося на деякі інші стилі лідерства, які цікаві, але не відповідають жодній з перерахованих вище схем. За допомогою теорії шляху-мети ви можете визначити найкращий підхід до керівництва для використання, виходячи з потреб ваших людей, завдання, яке вони виконують, та середовища, в якому вони працюють. Завдяки цілеспрямованому посібнику ви зосереджуєтеся на виконанні роботи.

Функції цієї людини визначені законами всередині організації, і якщо він стоїть на верхівці бізнесу чи його власником, його функції обмежуються рамками законів. Можливо, досвідчені управлінці побачать й інші вигоди, зручності та користь. Викладена вище класична методика хороша, але це суто особиста думка автора. Звичайно, кожен керівник має ще свій індивідуальний, неповторний стиль управління. Він базується на сильних сторонах особистості, підходить лише їй, змодельований нею і лише під неї. В організаціях, де від співробітника потрібно виконувати певну роботу, та його ініціатива не може вплинути на діяльність підприємства в цілому, застосовувати демократичний стиль недоцільно.

Високий ступінь делегування повноважень (децентралізація). Відсутність самостійності і свободи дій в діяльності працівників. Тепер хочеться розібрати, якими зазвичай бувають керівники, використовуючи певні методи.

У науках про управління ці стереотипи заведено називати стилем управління. Стиль управління – типова манера і спосіб поведінки менеджера. Стилі можуть класифікуватися за різними критеріями. Визначення 1 Авторитарне керівництво являє собою стиль управління, в рамках якого керівник в максимальному ступені орієнтується на власні знання і цілі. Критерій орієнтації на співробітників або на виконання завдань.

Він не тільки консультує інших, а й вислуховує їх думку, перш ніж прийняти рішення, вдатись до певних дій. Відносини в колективі за такої системи